Книга Сталеві труни стр 169
ками з Лоріа. Ніч пройшла без пригод, і на світанку ми приєдналися до «У-506» і «У-533». Нам було наказано втрьох перетнути затоку Біськайський, від-бівая спільним вогнем авіанальоти англійців.
Навколо місця зустрічі підводних човнів кружляли чотири Ескор-та в повній бойовій готовності. Три командира підводних човнів перемовлялися по мегафонів, обговорюючи план взаємодії-дії під час переходу через затоку. Вони договорі¬лісь рухатися днем в надводному положенні зі швидкістю 18 вузлів, вночі ж йти під водою, підтримуючи тісний контакт, і знову по команді спливати на світанку. Якщо літак вдавалося виявити на безпечної дистанції, капітан «У-533» повинен був подати іншим човнам жел-тим прапором сигнал до занурення під воду. Якщо ж він подавав сигнал червоним прапором, то це означало, що са-молетов противника наблизився настільки, що безопас¬ний догляд під воду неможливий. Тоді три човни повинні були відігнати літак спільним вогнем.
Цей «мудрий» план, розроблений в кабінетах офі-церамі штабу, був порочний по суті і абсолютно неви-повний. Однак через брак кращого капітани вирішили його дотримуватися.
В 08.10 три підводні човни взяли курс на захід в спробі прорватися крізь щільну противолодочную оборону противника. Як тільки ми рушили в цьому направ¬леніі, ескорти повернули на схід, повертаючись в порт. Стояв спекотний вологий день — відмінний час, щоб повалятися на пляжі. На небі — висока хмарність, серпанок туману стелилася нижче. «Метокси» нічого не показував. Три напружених години ми пройшли без про-сини при виході.
11.35. «У-533» просигналила жовтим прапором. Негайно ми запеленгували літак на дистанції 10 тисяч мет¬ров по правому борту. Через 30 хвилин «У-506» при по¬мощі свого нового акустичного приладу дала сигнал до спливання. Три човни одночасно виринули ‘на поверхню моря, як добре надресирували тюле-
і пронісся з ревом всього лише в трьох метрах від містка. Далі були, чотири вибухи, що супроводжувалися здибивши-шимися фонтанами води. Один з наших зенітників у нижнього знаряддя став осідати і звалився на палубу. Його за-меніл інший матрос. Через кілька секунд чотири фон-тана зметнулися радом з рубкою «У-506». В цей час інший літак пробивався крізь нашу вогневу завісу.
Ми спустили пораненого зенітника в міцний корпус і доставили на місток нову порцію боєприпасів. Вне¬запно «У-506» пішла під воду. Чотири пілота «томмі» вирішили, що настав слушний момент, і нача¬лі вирішальну атаку. Але сталося несподіване. «У-506» швидко виринула на поверхню, і її розрахунки бросі¬лісь до зенітки. Підводний човен різко розвернулася вліво, ук¬лоняясь від бомб, скинутих «Сандерлендом». Гуркіт їх вибухів пролунав серед тугих ударів нашої зенітки, кулеметної дробу літаків, шуму дизелів і реву авіа¬моторов. Море пінилося від вихлопних газів і розривів бомб. Повітря дзвеніло від шрапнелі і куль, відскакує від броньованих плит огорожі містка, «Сандерленд», що виходив з піку, наздогнав зенітний вогонь. Він вздрог¬нул і повільно впав в море. Після його загибелі інші са¬молети віддалилися. Для нас настав момент позаботіть¬ся про свою безпеку. Три підводні човни з гвинтами, що обертаються миттєво пірнули під воду. Ми ще не до¬стіглі безпечної глибини, коли розриви глибинних бомб показали, що англійці не залишили нас у спокої.
На цьому закінчувався наш груповий перехід через затоку Біськайський. Незабаром зв’язок нашого човна з двома іншими була втрачена, Жодна з них не повернулася в порт. «У-506» потопили через шість днів після нашої зустрічі, а «У-533» загинула 12 тижнями пізніше. Обидві лод¬кі стали жертвами повітряних нальотів союзників.
Доктор Рехе, ще не оправився від переляку і мор¬ской хвороби, почав лікувати нашого матроса, раненно¬го в верхню частину правого стегна. .До щастя, куля не зачепила кістку. Рехе з великими труднощами перев’язав пораненого
