Книга Сталеві труни стр 232

лети скидали міни в районах судноплавних ліній, па-ралізованного рух всіх надводних кораблів і змусивши підводного човна просуватися в смертельно небезпечних умовах. Поряд з полюванням за підводними човнами в море, королівські ВПС постійно здійснювали все більш масовані нальоти на наші військово-морські бази. Жалюгідні залишки трагі¬ческой загибелі прославленого колись флоту, насчі¬тивавшего кілька сотень підводних човнів, отсрочі¬лі своє власне знищення лише завдяки тому, що ховалися в притулках під семиметрової товщею бетону.
13 серпня в 10.45 в нашому компаунді на базі завили сирени повітряної тривоги. Я сховався в тунелі, вири¬том в пагорбі. Майже відразу ж зенітні установки ППО відкрили щільний вогонь. Через вхід в тунель я бачив рій чотирьох моторних «Ліберейтор» приблизно з 20 машин. На середній висоті вони летіли прямо в зону зе¬нітного вогню. «Ліберейтор» наближалися, ігноруючи численні розриви снарядів навколо них і наполегливо витримуючи курс і висоту. Раптово від літака отвалі¬лось крило і стало планувати в повітрі. Перекидаючись, за крилом пішов фюзеляж і впав в бухту. У небі розкрилися чотири білі точки парашутів. Другий «ли берейтор», охоплений полум’ям, випав з бойового по-будови. Третій вибухнув в повітрі. В цей час остав¬шіеся літаки скинули по одній потужній бомбу. Я от¬четліво бачив, як вони летіли до бункера. Потім пролунав такий гуркіт, ніби весь світ зірвався зі своїх петель. Вулканічні вибухи трясли пагорб і оточував повітря. Жорсткі вибухові хвилі примушували задержі¬вать дихання. У загороджувальних повітряних куль росли фонтани з пилу та уламків, закриваючи панораму бухти. Прозвучало кілька нових залпів наших зеніток, глу¬хой рокіт авіамоторів в небі з північного боку. По¬том настала тиша.
Я кинувся бігти вниз по пагорбу в тривозі за свій човен. Пробравшись між купами битого каменю і бе-
тони, вбіг в прохолодний морок бункера і обнару¬жіл, що «У-953» плавно гойдалася на своїй стоян¬ке, абсолютно неушкоджена. Я пройшовся вздовж длінно¬го ряду порожніх стоянок, поки не досяг групи робітників. Вони дивилися на стелю, де зяяла невелика пробо¬іна з вилізши назовні арматурою. «У-247», ще один човен, яка обіймала стоянку, покрилася тонким шаром пилу. Шеститонна бомба, найпотужніша з тих, ко¬торимі мали союзники, не змогла завдати шкоди нашим човнам. Оскільки це було едінст¬венное потрапляння в бункер, можна сказати, що ко¬лоссальние зусилля супротивника з метою знищення двох, що залишилися наших човнів закінчилися повним про¬валом.
Я повернувся до підводного човна, щоб перевірити, як про-рухаються роботи, які, за моїми розрахунками, повинні були закінчитися через чотири дні. Коли я ступив на борт «У-953», главмех, що служив ще при Марбахе, покликав мене в носовій торпедний відсік. Я нахилився і подивився в довгу трубу торпедного апарату. Внут-ренняя заслінка була зламана. Кругла кришка від неї, єдина перепона для води, крім зовнішньої зас-Лонки, валялася на палубних плитах. Я був здивований і стурбований.
— Винна вибухова хвиля від бомби, яка погляд-валась в бухті в 50 метрах звідси, — прояснив глав¬мех. тт Упевнений, що деякі з наших підводних човнів по¬гіблі саме так. Човен може потопити єдина глибинна бомба, якщо торпедний труба не закрита сну-ружі, а внутрішня заслінка пошкоджена. Загиблі лод-ки не могли повідомити про це.
— Послухай, — перервав я його, — якби наша тор-педная труба не була задерши зовні, човен лежала б на дні вже зараз, а ти і я добиралися б в Герма¬нію пішки. Перевір всі заслінки і заміни сломан¬ную. І поспішає. Я не хочу, щоб затримувався вихід в море.