Книга Сталеві труни стр 234

Тепер настав час згортати справи і капітану Вінтеру. Він переправив найцінніше майно і обо¬рудованіе Першої флотилії в підземні приміщення, зумівши з честю відбитися від домагань військових. Боль¬шое число зарозумілих армійських офіцерів, які ухилилися від боїв за порятунок рейху і непогано провели час у Франції, прибули в порт разом з дружинами і вагонами особистого майна, колекціями вин різних сортів і шампанського. Вони вимагали, что¬би їх речі були переправлені в Німеччину на подвод¬них човнах, і сильно обурювалися, коли Вінтер відкинув їх домагання. Положення вкрай загострилося, ког¬да на оборонних лініях міста прозвучали перші постріли і перші американські танки «Шерман» по-здавалися перед окопами.
У дні хаосу, коли військові моряки були едінствен¬нимі захисниками Бреста і ніхто не знав, де находят¬ся оборонні лінії або коли союзники почнуть наступ, в злощасному порту залишалося тільки два човни: «У-953» і «У-247». Закінчувався їх ремонт в доці, який дозволяв сподіватися на те, що вони вирвуться на свободу. Першою вийшла і спробувала прорватися на ро¬діну «У-247». Вона загинула з усім екіпажем. Тепер залишалася тільки моя підводний човен.
19 серпня «У-953» порахували нарешті придатною для виходу в море — з деякими обмеженнями, прав¬да. Дизелі перебували в жалюгідному стані. Давши-но варто було замінити акумуляторні батареї, але для цього не було ні матеріалу, ні часу. Коротше, ре¬монт зробили тільки профілактичний. Зрозуміло * у нас не було можливості зробити навчальні погруже¬нія або випробувати «шнорхель». Спираючись на самоот-прихильність і невтомність кожного підводника, ми подвоїли свою пильність на вахтах, намагаючись предуп-редіть спроби французьких підпільників зробити диверсію на нашій човні. Нам вдалося запастися горю-чим і продовольством. На моє здивування, мені було наказано не брати на борт торпеди, але завантажити лод¬ку і труби торпедних апаратів цінних оборудова¬ніем і приладами, а також вивезти з собою з запад¬ні високопоставлених осіб. Цей цінний вантаж було наказано доставити в південний порт Ла-Рошель, отку¬да цивільні особи могли ще дістатися додому через Францію.
Я критично проаналізував ситуацію і прийшов до висновку, що, якщо човен призначили для порятунку цивільних осіб, то тим більше в цьому потребували остав¬шіеся підводники з «У-415». Отримавши дозвіл Він¬тера взяти їх на борт, я розшукав всіх своїх хлопців, відправлених в окопи, зводив їх підлікуватися в гос¬піталь і попрощався з тими підлеглими, які були змушені через ран залишитися в обложеному Бре¬сте. Потім я наказав обом командам залишити на суші все непотрібні речі і простежив за їх доглядом з ком¬паунда бази. Коли ми прибули на пірс, я зіткнувся з великою групою дітей, що плачуть і жестикулюють граж¬данскіх осіб, французів і німців, які намагалися пробитися на борт підводного човна. Охорона прагнула оттес¬ніть порушених людей назад на пірс. Деякі з них були настільки агресивні, що їх довелося взяти на мушку, щоб тримати на відстані.
Об’єднана команда швидко вишикувалася для пе-реклічкі на кормовій палубі. Шість цивільних з напря-женнимі особами стояли на містку. Старпом повідомив про чисельність людей на човні. Всього виявилося 99 че¬ловек — на 45 більше, ніж передбачено інструкці¬ей. Прагнучи стримати пристрасті залишилися на пірсі лю¬дей, я, навмисне підвищивши голос, сказав:
— Хочу підкреслити, що цей перехід буде одним з найважчих. Екіпаж човна повинен знаходитися на бо-евих постах. Основна відповідальність ляже на плечі постійної команди, їй допоможе, якщо необхідно, екі¬паж «У-415». Працювати, приймати їжу і спати прідет¬ся не змінюючи свого місця. Виключити зайві передвіже-