Книга Сталеві труни стр 242

поста і там грав в карти з главмехом і іншими підведення-никами до ночі.
21.30. «У-953» піднялася на поверхню, вийшла на повних обертах гуркітливих дизелів з ворожою бух¬ти, пронеслася повз маяка на півмилі в море, повер¬нула на південь і рушила уздовж берега острова Ре в порт. Ми бачили, що нас переслідують британські есмін¬ци, розлючені безкарністю зухвалого кидка підводного човна. Після нескінченного години прослуховування вірі-щавшіх радіолокаційних імпульсів ми увійшли в про¬лів, провідний в Ла-Рошель. Потім, зупинивши дизелі, я включив безшумні електромотори.
Незабаром ми помітили силует невеликого тральщика, посланого нам назустріч. Отримавши наш відповідь на за¬прос, корабель поспішив назад в порт, гуркочучи своїм тралом. Перед ним дугою розірвалися на різних ді¬станціях шість акустичних хв. Вибухи струснули і корпус нашого човна, і всю команду.
І 28 серпня, в понеділок, о 02.30 «У-953» нарешті прослизнула на свою стоянку в бетонному бункері Ла- Паліс. Це була єдина підводний човен * якої уда¬лось передислокуватися сюди з північних портів.
Коли мені принесли ароматний ранкова кава, я засунув фіранку в своєму кутку і включив світло, щоб насолодитися напоєм. Підбадьоритися, я покинув човен, щоб доповісти про прибуття командувачу Третьою фло-тіліей. По дорозі я помітив тільки два підводні човни — ста¬рие посудини, бойові рубки яких мали вм’ятини і розлучення іржі. Всюди виднілися сліди запустіння і занедбаності. Пройшовши до кінця холодний темний бункер, я вийшов на сирої ранкове повітря * Після корот¬кой поїздки в «Сітроені» прибув в старовинний огорожен¬ний стіною місто Ла-Рошель. Машина зупинилася пе¬ред триповерховим будинком, і вартові вказали мені. шлях до кабінету командувача.
З-за столу підвівся огрядний офіцер невеликого ро¬ста, одягнений в вицвілу форму хакі. Він був, мабуть, років на 15 старший за мене.
— Мені вже повідомили про ваше прибуття, — сказав офіцер. — Вам не потрібно було чекати сегодняшне¬го дня, щоб увійти в порт, ми готові були прийняти вас і у вихідні дні. Вам пощастило, що наші артилеристи взяли ваш сигнал. Зазвичай вони не роблять цього. У них наказ — відкривати вогонь по будь-яка наближається мети. Спочатку вони прийняли вас за британську підводний човен, -висажівавшую диверсантів. Як бачите, ми добре під-готувалися для відбиття десанту.
— Ви вважаєте, що облога порту неминуча?
— Так. Вони могли б спробувати висадитися з моря, але наша артилерія змушує їх триматися на рассто¬яніі. Ми знаходимося в кілька кращої диспозиції, ніж Брест і Лориан.
Він коротко повідомив мені про заходи, вжиті об’єднаний-ним командуванням збройних сил з оборони горо¬да. Німецький фронт оборони узбережжя Біскайської затоки звужувався, і флотські захисники Ла-Рошелі рас¬счітивалі на великий приплив до міста важкої артілле¬ріі, танків, піхоти, який звільнить їх від непрівич¬них функцій по веденню оборонних боїв на суші. Командувач запропонував мені відіслати зайвих подвод¬ніков з «У-415» і інженерів-кораблестроітелСй до його ад’ютантові, який подбає про їх негайної пе¬реправке в Німеччину. Все обладнання, вивезене з обложеного союзниками Бреста, необхідно занурити на вантажівки і доставити в німецькі порти.
— Ваша човен повинна бути готова до виходу в море. Чотири дні перебування в порту — ось все, що я можу вам запропонувати, — сказав командувач.
— Але, гер комендант, мені потрібно більше часу. Мої батареї і дизелі слід поміняти ще несколь¬ко місяців тому. Мені сказали, що тут на човен поста¬вят нові батареї. Через це ми і прибули сюди.
— Вас дезінформували, Щ відповів він жорстко. — У