Книга Сталеві труни стр 247

авіації союзників, які порівнювали з землею наші міста і перетворювали їх в печі крематоріїв. Не було жодної обнадійливою вести, ні найменшого натяку на зупинку в згубний розвитку подій.
У ніч на 10 вересня коротке замикання кабелю в приміщенні центрального поста поставило нас на грань катастрофи. Тільки миттєва реакція главмеха, зату-шівшего пожежа руками в рукавичках, врятувала нас від ава-рійное спливання, що загрожує загибеллю.
«У-953» йшла стійким курсом на північний захід, пре-долаючи великі простори Біскайської затоки. Поверхня моря наїжачує сильні осінні вет¬ри, що ускладнювало використання «шнорхель». У ранні години 11 вересня, якраз після того, як ми минули восьмий градус західної довготи, вийшла з ладу наша відцентрова помпа, а без неї ми втрачали можливість зберегти здатність залишатися на плаву в чрезвичай¬них обставин. Унтер-офіцер Бергер, старший ме¬ханік, розібрав помпу і копирсався в ній до заходу, поки вона не запрацювала.
13 вересня, незабаром після півночі, що надійшли зі штабу погані вісті стосувалися мене особисто. Сталося те, чого я довгий час боявся: під масовану бом¬бежку потрапив Дармштадт, де знаходився новий будинок моїх батьків. Повітряний наліт, який стався в минулу ‘ніч, стер з лиця землі центр міста, десятки тисяч го¬рожан загинули, багато тисяч залишилися без даху над головою. Роді¬телі, які переїхали в місто, всупереч моїм запереченням, очевидно, знову втратили все своє майно — про щось більш трагичном я і думати не хотів. Сподівався, що вони сховалися в найближчому бомбосховище.
На наступний день «У-953» взяла курс на. північно-за¬пад, слідуючи уздовж континентального шельфу. Нашому руху під водою поки ніщо не заважало, оскільки ми перебували далеко від порту. Ми довіряли «шнорхе- лю» рівно настільки, наскільки його відсутність пріво¬діло до загибелі інші підводні човни.
16 вересня. Через 40 хвилин після півночі раптово заглох дизель з правого борту. Нас почали переслідувати аварії. Коли главмех повернувся з корми, його похмуре обличчя виражало тривогу.
— У дизелі лопнула втулка — чорт би його побрав, цей старий мотлох.
Раптове задуха завадило нашої розмови. По¬плавок застряг в «шнорхель», і доступ повітря в корпус припинився. Лівий дизель висмоктав майже весь оставав¬шійся в ньому повітря, перш ніж був заглушений. Под¬воднікі судорожно дихали з викотився з орбіт очима. Главмех опустив човен під воду в надії звільнити «шнорхель» від поплавка. Однак маневр не дав результатів. Дихати стало ще важче. Глав¬мех відчайдушно жестикулював, намагаючись спонукати своїх помічників опустити трубу «шнорхель» з метою устра¬ненія затору. Механіки судорожно смикали важелі, тягнули трубу, вхопившись за трос, потім підняли її простим домкратом. Потяглися болісні хвилини, потім труба звільнилася від затору і морська вода уст¬ремілась в днище під звуки, що нагадували полоска¬ніе горла. Поплавок з бавовною вискочив з труби, і вона почала всмоктувати всередину повітря. Раптова переме¬на тиску вдарила багатьох з барабанним перепон¬кам. Не витримавши болю, моряки опустилися на палуб¬ние плити і судорожно ковтали повітря, щоб уравно¬весіть тиск.
Невдачі і поломки продовжували переслідувати човен. У ніч на 17 вересня доставляли багато нервового на¬пряженія спроби утримати човен на глибині «шнор- хеля» в умовах розбурханого моря і роботи од¬ного дизеля. Главмех годинами намагався зарядити наші батареї, але цьому перешкоджала сильне хвилювання, через якого поплавок постійно застрявав в трубі «шнорхель».