Книга Сталеві труни стр 248
Потім без жодного попередження човен вирвалася з-під контролю мого досвідченого главмеха. З дизельного відсіку долинув плюскіт води. човні різко
осіла на корму і пішла вниз під великим кутом, з-вершенно некерованою. Главмех з відчайдушною реші¬мостью спробував зупинити занурення човна на глу¬біне 285 метрів, і після декількох неймовірних усі¬лій вона знову була взята під контроль.
Причина проникнення води в дизельний відсік ос-тава загадкою. Мабуть, вона якось пройшла всередину човна через воздухозаборную трубу «шнорхель». У дні¬ще дизельного відсіку накопичилося понад 20 тонн води, та ще п’ять в самій трубі. Після того як труба ви¬шла звідти, ми знову випробували «шнорхель», але вме¬сто повітря через нього в човен хлинули нові потоки води, змусивши її продовжити занурення, чревате ка¬тастрофой.
Чи не залишалося сумнівів, наш «шнорхель» виявився недієздатним. Ситуація ставала загрозливою. Ми стояли перед вибором — або задихнутися під водою, або піднятися на поверхню моря, де нас міг уніч¬тожіть противник. Я вибрав спливання. В цьому випадку залишався слабкий шанс дістатися до узбережжя Ірлан¬діі і, ховаючись між скелями, виправити неполадки. Я змінив курс човна з північного заходу на схід і под¬нял її на поверхню шторм моря. Стрілки бро¬сілісь до своїх автоматичним гармат. Два моторіс¬та зняли з палуби решітки і зникли в просторі між легким і міцним корпусами, щоб з’ясувати причину несправності. Лівий двигун голосно заре¬вел і потягнув човен крізь ураганний вітер, громади хвиль і злива. Ніч була явно не з розряду звичайних, але вона тримала мисливців в портах.
Оскільки погода нам сприяла, я продол¬жіл рух до берега і повністю перезарядив батареї. Перед заходом сонця ми пішли під воду без пригод. Глав-. хутро доповів про несправності, яку виявили мо¬торісти: в воздухозаборнике був зірваний пошкоджений прихований фланець. Установка нового фланця могла начать¬ся не раніше вечора.
Ми провели ще одну ніч на поверхні штормо¬вого моря, який рятував нас від переслідування. Нарешті через дві години ремонтних робіт під ударами морських хвиль мотористи встановили новий фланець і повністю перезарядили батареї. Після настільки неймовірною удачі «У-953» пірнула під хвилю двадцятиметрової висоти.
На наступну ніч в 23.18 ми помітили світло маяка на ірландському узбережжі, миролюбно блимає нам із¬далі. Після консультацій зі старпомом у перископа я вирішив, що це маяк Луп поблизу гирла річки Шанон. Через 40 хвилин після півночі під час регулярного акусті¬ческого прослуховування ми почули розриви глубін¬них бомб в тій зоні моря, яку перетнули минулої ночі. Англійці повернулися до полювання за підводними човнами.
Мотористи приступили до розбирання правого дизеля і лагодження його втулки. Ми в носових відсіках сосредото¬чілісь на те, щоб утримати під водою човен на глу¬біне «шнорхель». У ці небезпечні напружені години до нас доходили короткі радіограми і новини. Штаб наполегливо рекомендував трохи одиночним «вол¬кам» слідувати в норвезькі порти вздовж прикордонної лінії в 200 метрах від ірландського берега. Однак на¬блюденія за обстановкою змусили мене підозрювати витік з нашої системи безпеки, завдяки ко¬торой британські есмінці вийшли на цю лінію пер¬вимі. Майже півдюжини підводних човнів кинули виклик пре¬восходящім силам союзників, і всі вони, крім двох, загинули. У приміщенні центрального поста я полу¬чіл радіограму лиха, продубльовані штабом: «Зазнали бомбардуванню. Тонемо. 62 С. Ш., 01 В. Д. «У-867». Трохи пізніше надійшла ще одна радіограма лиха з того ж району: «Дефект в« шнорхель ». Ата-ковані з повітря. Поринути не можемо. «У-865». Це була остання радіограма човна. Перед світанком вона була потоплена літаком.
Пізніше в ніч прийшло повідомлення про те, що фортеця Брест впала після чотиритижневий облоги. Я згадав про