Книга Сталеві труни стр 251

планував швидке втеча з місця радіосигналу. В 01.00 радіограма була відправлена. Потрібно було лише подружжя-ре букви коду, щоб повідомити: «У протоці немає двіже¬нія конвоїв. Потужна протичовнова оборона. Човен в аварійному стані. Повертаємося на базу. «У-953».
Моя радіограма спонукала штаб запросити інші підводні човни їх оцінку обстановки. На запит не ответі¬лі три наших партнера по операції в Північному про¬ліве. «У-484» і «У-743» англійці знищили в той же день менш ніж в 20 милях від нас на північному заході від острова Інштрахалл. «У-925» була потоплена поблизу по¬бережья Ірландії.
Моя радіограма мала і інші неприємні послід-наслідком: на світанку радар виявив три есмінця, при-найближ з корми. Я поклявся більше не ісполь¬зовать радіопередавач, нехай хлопці зі штабу ворожать про те, що відбувається. О 10.30 була запеленгувати нова група кораблів-мисливців, на цей раз попереду по ле¬вому борту. Ми нарахували шість есмінців, бороздів¬шіх море. Вони, напевно, мали на додачу ескадрильї літаків, які допомагали вести пошук. Незабаром шум від ра-діолокаціонних імпульсів, які працювали двигунів і оберталися гвинтів заповнив усі відсіки. Одні підведення-ники слухали його з розширеними від жаху очима, інші згорнулися на своїх ліжках, вдаючи, що ні¬чего не чують. Шість кораблів «томмі» вели пошук, промацуючи глибини моря, не підозрюючи, що ми огі¬баем мінне поле в трьох милях на схід від них і все¬го лише в 20 метрах від поверхні. Вночі шум пере¬местілся до корми, а потім пішов далі в море. У пол¬ночь нас потурбував якийсь корабель, але через дві години він пішов, і в 03.30 ми вдихнули свіжого возду¬ха і загриміли дизелями на поверхні.
За кілька діб «У-953» пройшла повз Гебридських островів на північ. Там потужні пориви осіннього вет¬ра гнали високі хвилі. Підводний човен якось примудрялася продовжувати своє існування, незважаючи на постійне
переслідування есмінців і часті появи літаків.
У ці тижні нескінченних термінових занурень підведення-ники отримували немислиму навантаження на барабанні пе-репонкі, зір, легені, але, гірше того, залишалися наеді¬не зі своїми таємними думками. Можна було згадати про безтурботної юності, школі, тріумфальних наступатель¬них операціях на суші в перші роки війни, сотнях потоплених кораблів противника і вшануваннях, ор-ганізовать для нас з цього приводу, про жінок, любовних утіхах. Але, згадуючи про минуле, не можна вже було зупинити гіркі думки 5 поразках, невдачах в морських походах, втеча з портів, про загиблих на дні моря друзях, відступі на суші, розбомблених НЕ-мецкіх містах. Особисто мене не покидала тривога про судь¬бе моїх батьків і сестри.
Коли «У-953», що прямувала курсом на схід прокра¬дивалась в другу неділю жовтня 1944 року повз Шет¬ландскіх островів, знищення німецького підводного флоту добігало кінця. З тих пір як ми покинули обложену Ла-Рошель, було потоплено 17 підводних човнів — майже весь контингент, що зберігся для бойових опе¬рацій на море. Чотири з них вирушили в свій пер¬вий бойовий похід з Норвегії. Ці підводні човни були оснащені «шнорхель», укомплектовані добре обу¬ченнимі, але недосвідченими і невірно інструктірованни¬мі екіпажами. Вони стали легкою здобиччю союзників.
У 40 милях на північний схід від Шетландських гостро-вов ми потрапили в зону полювання групи британських сто-рожевий кораблів, які контролювали підходи до Нор-вежскому морю. Настав 28-годинний період жорстокого переслідування есмінців, нервового напруження коман¬ди, розривів глибинних бомб. Під час цього после¬днего випробування ми рухалися під водою близько до по¬верхності, готові в будь-яку хвилину відкрити вогонь і померти. І все-таки «У-953» знову вдалося вислизнути з диявольських обіймів. Багато годин після цього взри¬ви продовжували звучати за кормою нашого човна, поки