Книга Сталеві труни стр 252

через шість тижнів безпрецедентного підводного ходу яке піднімається до неба гірські хребти Норвегії не оста¬новілі наш рух на схід.
Приблизно через дві години після світанку я помітив в перископ ланка патрулювали в небі літаків і низ-корослий маячок на самотній скелі в середині проходу в фіорд. Морські хвилі накидалися на крихітний голий скелястий острів, збиваючи навколо нього поверх¬ность моря. Не довіряючи більше «шнорхель», я включив електромотори. «У-953», насилу долаючи протягом, виходила на позицію, з якої можна було увійти в фіорд. Морські хвилі обрушилися на човен. Пролунав важкий удар, потім гуркіт і дзвін — на палубу впала тру¬ба «шнорхель». Приплив погрожував розбити човен об скелі. «У-953» зробила ривок вперед на швидкості 10 вузлів — все, що вона могла вичавити з себе в підводному положенні. Вона билася, як лосось, в бурхливих водах, повільно про¬двігаясь метр за метром. Пройшовши маяк, «У-953» потрапила в бурхливий вир і помчала до скелі, прямовисно возви¬шавшейся над морем. Швидка перекладка керма — лод¬ка увійшла в фіорд. Отже, ми знову вижили.

Глава 26

У центрі фіорду нерухомо стояв тральщик берего¬вой охорони, не помічаючи нашого прибуття. Я зміг чітко розрізнити в окулярах перископа особи моряків на траль¬щіке, потім опустив перископ, щоб застати їх зненацька. Команда на спливання завершила наше тривале преби¬ваніе під водою. У трубопроводах зашипів стиснене повітря. З глухим стогоном човен виринула на денне світло під жерла гармат тральщика.
Стривожений капітан крикнув через мегафон:
— Звідки вас чорт приніс?
Задоволений успіхом своєї маленької хитрості, я от¬ветіл:
— Ми — інспекція. У вас є на борту контра¬банда?
— Контрабанди немає, є гарем. Але не для ваших хлопців.
І, як би побоюючись нашого огляду, капітан при-казав рульовому лягти на зворотний курс. Тим часом команда мого човна вивалилася назовні через рубочний люк. Одні зайнялися гарматами, інші підтягали бій-припаси, треті перегнулися через огорожу мості¬ка з блідими обличчями і сигаретами в роті.
Подихавши деякий час свіжим морським повітрям, я ледь не задихнувся від смороду і смороду, що виходили з рубочного люка. Аромат сигарет, за якими я так істос-кувався, не міг перебити жахливий запах від шестідневно¬го гниття в корпусі. Навпаки, перша сигарета віддавала гіркотою. Але через дві години, коли «У-953» повернула в фіорд Бергена, я повністю насолодився нею.
Тральщик попередив про прибуття човна, спосіб-ствовала організації вельми скромного прийому в нашу честь. На причал зустрічати нас вийшла невелика група людей, одягнених в синю морську форму або сіру шкіряний одяг. Вони мали рідкісну можливість наблю-дати повернення підводний човен вийшов з походу. Багато місяців човни йшли в море безповоротно. Однак моя коман¬да чи була схожа на які повернулися героїв. С не-промитими волоссям, довгими бородами, позеленівши-шими особами та запалими щоками, очними яблуками, викотився, як більярдні кулі, ми нагадували більше виснажених і стомлених лісових цартізан.
Кінці з підводного човна були закріплені на причалі. При-колишній на борт старший офіцер прийняв кивком мій лаконічний рапорт і привітав команду. Він со-общіл, що попереду нас чекають суворі випробування, але за-вірив також з нотками теплоти в голосі, що все найгірше позаду і ситуація найближчим часом кардинально послабшають шітся. Потім старший офіцер запросив нас на коктейль і вечеря. За столом подавали міцні напої і ситну