Книга Сталеві труни стр 267

— Нісенітниця, ти встановив діфферентометр всього ¬ сколько годин тому.
— Може, це через потужну фронтальної хвилі.  Гаразд, Зельден, більше ніяких сюрпризів. Прідет¬ся тебе потренувати на занурення, коли повернемося в порт — якщо повернемося. -Я схопив з верхньої полиці мік¬рофон і скомандував: — Слухати в носовому торпедному відсіку. Перевірити в торпедних апаратах все кришки і вузли. Все забортні клапани. Результати доповісти не¬медленно.
Через кілька хвилин напруженого очікування прі¬шлі відповіді. Старпом доповів, що в носовому відсіку все в порядку. Незважаючи на потужний поштовх, ми уникли ушкоджень. Деякий час «У-953» йшла спокійно на заданій глибині курсом на північний захід в Атлантику. Однак незабаром главмех знову продемонстрував свою недосвідченість і, гірше того, некомпетентність. Неспособ¬ний підтримувати хід човна на глибині «шнорхель», він постійно висував трубу на огляд пильних «томмі» і врешті-решт впустив її на палубу. Несколь¬ко раз главмех закривав поплавком трубу «шнорхель», від чого страждала вся команда. Через задухи підводники дер¬галісь і блевали. У той же час запаморочливі пі¬руети човна жбурляли їх з боку в бік. Главмех робив наше існування нестерпним. Доводилося знову і знову брати на себе його функції і навчати його основам експлуатації «шнорхель».
Ми продовжували своє неспокійне рух, хоча сам похід представлявся марним. До цього часу со¬юзнікі сконцентрували свої військово-морські сили, розкидані раніше на значній території океану, в районі Британських островів. Великі групи есмінців патрулювали поблизу Шетландських та Фарерських островів з метою перехопити одиночних «вовків», про рейди кото¬рих британське Адміралтейство заздалегідь інформували співчували їм агенти. Жодне із заходів з підготовки до нашого весняного наступу на море не залишилося для противника секретом. У перші дні февра¬ля було потоплено шість наших підводних човнів, вперше со¬вершавшіх похід. Одна за одною вони потрапляли в ловуш¬кі противника. Ці човни були занадто повільні і неповороткі, щоб змагатися з висококласними командами ворога, який полював з моря і з возду¬ха. Командний склад більшості човнів не мав бойового досвіду і не знав прийомів порятунку від мисливців. Окру-таження Великобританію моря перетворилися в своеобраз¬ний басейн, в якому англійці вправлялися в іскус¬стве знищення наших безпорадних підводних човнів. І якщо сотням літаків, сторожовиків і мисливці не удава¬лось топити всі наші підводні човни, то їх роботу довершували мінні поля, що простягнулися на кілька сот миль.
Такою була обстановка, коли «У-953» наблизилася до передньої лінії оборони супротивника. Підводники, незважаючи на ослаблені барабанні перетинки і пло¬хое зір, не занепали духом і не втратили почуття гумору. Коли муки від руху човна на глибині «шнор- хеля» закінчилися і «У-953 пішла нормальним ходом, команда розслабилася і налаштувалася на оптімістічес¬кій лад. Одні писали листи, які, як усім було відомо, ніколи не будуть надіслані поштою та ні¬когда не дійдуть до адресата. Інші читали або со¬чінялі вірші. Випадково я виявив в стосі перепис-чату комюніке командування вермахту зразки літературної творчості підводників. Їх щирість компенсувала недолік витонченості стилю. «Елегія про« шнорхель », яку написав моторист Хагеман, в шут¬лівой формі передавала жахливі випробування, які ми переживали щоночі:
З тих пір як ми покинули Берген,
На нас, нещасних, обрушилося багато бід.
З острахом, тремтінням і плачем Ми тягнемося часто до «шнорхель».
Коли від вакууму лопаються наші перетинки,
Ми падаємо на палубу в муках і сльозах,
Очі наші викочуються з орбіт.
Щоб бачити, доводиться їх брати в руки.