Книга Сталеві труни стр 275
метил кілька ключових товаришів по службі, яких я вов¬леку в свою змову перш за все. Тільки небагатьох, по¬тому що я затівав небезпечну гру. Вона була викликом не тільки моєму начальству, а й тому ядру твердолобих військових, які виступали за перетворення Норвегії в фортецю і початок своєї власної війни за прі¬зрачную перемогу.
Тим часом було зламано наше опір в Іта-ща, Австрії та Німеччини. Тепер тільки божевільний міг говорити про перелом у війні в нашу користь. Одна¬ко присяга, патріотизм і дисципліна так вкоренилися в німцях, що багато цілком розсудливі люди жерт-вовали своїми життями заради безнадійної справи. Серед них були командири і команди підводних човнів. Їх топили по дві-три в день, коли вони виходили з Берге¬на, Крістіансунн і Кіля в свій перший і останній похід. Сотні прекрасних людей загинули даремно, тільки в ім’я відданості обов’язку і рейху.
27 квітня «У-953» все ще стояла біля пірсу, і здавалося, що вона зовсім не пройде ремонт, необхідний для реа-лізації мого задуму. Потім я несподівано був викликаний до штабного офіцера в Берген. Спантеличений терміновим ви-покликом, я приготувався до тривалої поїздці поез¬дом через половину Норвегії. Оскільки у мене нічого не було з собою, крім форми підводника, недоречною для поїздки, я взяв на базі в тимчасове користування лижний костюм. Такими костюмами користувалися в луч¬шіе часи ті, хто проводив відпустку в горах Норвегії. Одягнений в сині лижні штани і світло-сіру куртку з капюшоном, маючи з собою рюкзак з продовольством на чотири дні, я виїхав з Тронхейма і пустився в путеше¬ствіе через покриті снігом гори. 30 квітня після по¬лудня поїзд прибув на вокзал Бергена. По пам’яті мені вдалося розшукати компаунд. Коли прийшов в свою ком¬нату, то відчув себе іноземцем в готелі.
У вівторок 1 травня в 08.30 я постукав у двері кабінету штабного офіцера:
— Дозвольте доповісти, з’явився на вашу наказу-нию, герр капітан.
— Ваше прибуття очікували вчора, — сухо зауважив Ро- зинг.
— Герр капітан, я намагався прибути якомога швидше;
— Гаразд, не важливо. Вашу підводний човен не зможуть отремон¬тіровать до початку нашого наступу, а фронту необхо¬дім кожен досвідчений моряк. Вам доведеться прийняти під командування іншу підводний човен, готову до виходу в море. Вона повинна прибути в найближчим часом з німецького порту в Крістіансунн.
— Слухаю, герр капітан.
— Вам потрібно проявити в боротьбі з Англією волю і рішучість. Адмірал Деніц наказав перевести всі под¬лодкі з Німеччини до Норвегії, ми продовжимо війну на море звідси. Про капітуляції не може бути й мови. Ми вистоїмо і нав’яжемо свої умови противнику.
Розінг вручив мені наказ з’явитися до командувача Двадцять сьомий флотилією і потім продовжив:
— Я хочу використовувати вас також в якості кур’єра. З вами буде надіслано кілька секретних документів, які ви передасте на наші бази в Осло, Хортені і Крістіансунн. Вважаю, документи будуть готові в пол¬день.
Я був дуже схвильований, щоб відповісти. Воісті¬ну, божевілля не було меж. Клацнувши каблуками, я повернувся і вийшов з кабінету. Покинувши Розинга, я від досади зціпив зуби. Мій чудовий план втечі несподівано виявився нездійсненним. Але потім я сно¬ва прібодрілся. Нова підводний човен, готова до походу, дасть мені більш сприятливий шанс швидше дістатися до Південної Америки. Рішення бігти ще більш зміцніло, як тільки я згадав про безглуздих планах штабу вести війну на море до тих пір, поки останній под¬воднік не ляже на дно.
Вплив наказу Деніца вже відчувалося. На базі і в порту розгорнулися останні приготування з метою