Книга Сталеві труни стр 65
АК-50НХ. Очікується конвой з передбачуваної скоростю дев’ять вузлів і курсом на схід-північний-схід».
Паульсен негайно розгорнув «У-557» в заспокоївшимся море. У Північну Атлантику повернулася весна. Вперше з нашого від’їзду з Кіля на містку панували веселощі. Механіки, бородаті і бліді, викроювали кожну хвилину, щоб поглянути на сонце і небо, подихати чистим і свіжим повітрям. У самій човні умови були жахливими. Сморід від пропотевших членів команди, від солярки, гнилої їжі і заплесневевшего хліба змішувалася зі смородом, що розповсюджувався з камбуза і двох крихітних гальюнів. Настирливі неприємні запахи і безперервна качка викликали у людей, ув’язнених у вузький сталевий циліндр, запаморочення стійке відчуття вогкості. Тільки щоденні занурення приносили част-кове полегшення від постійної качки.
За час нашого повернення на північ курс човна не перетнув жоден корабель, але Паульсен не давав нам раслабляться. Термінові занурення «для тренування» в самий несподіваний момент, коли на човні панувала спокійна буденна атмосфера, стали елементами рутини. Командир доручив своїм помічникам — старпому Керну, фахівця з торпедному і артилерійському вгоружению, Сайболду, навченому досвідом у радиотехнике, Федеру, главмеху, і Визнеру, штурманові, — скласти для нас, трьох курсантів, щільний графік навчальних занять, щоб до повернення човна в порт базування зробити з нас хороших підводників. Ми й так були завантажені до межі: стояли на містку по чотири години на вахті. Герлоф — у першу зміну, Гебель — в другу, в третю. Ми обслуговували торпедні апарати і торпеди, змінювалися по черзі на роботі в дизельному і электромоторном відсіках, повзали в тісний секцію акумуляторних батарей, щоб заміряти рівень електроліту і перевірити, чи немає витоку газів. Допомагали своїм колегам в приміщенні центрального поста, виробляли рас-