Книга Сталеві труни стр 77

Наші армії почали наступ на СРСР, просуваючись на широкому фронті від Балтики до Чорного моря. Подія надзвичайно схвилювала екіпаж човна. Вторгнення на територію Росії, значно перевершувало за своїм розмахом акцію Наполеона, відповідало корінним, довго вынашиваемым сподівань німців. Нам був викладений урок про неможливість співіснування Німеччини і СРСР. Комунізм, а не Великобританія і її західні союзники був смертельним ворогом Німеччини. Кожен німець знав, що пакт про ненапад, який ми підписали зі Сталіним у серпні 1939 року, був всього лише тимчасовою мірою, майстерною тактикою відстрочки війни. Тепер, коли наші армії йшли на Схід, слід було чекати швидкого падіння Росії та посилення «тисячолітнього рейху».
Кілька днів ми патрулювали в сітці квадрата БС-35 без всякого успіху. Потім — на світанку 23 червня надійшла довгоочікувана радіограма: «Конвой у сітці квадрата ВД-15. Йде зі швидкістю ГО вузлів курсом на схід. Всім підводних човнів, що знаходяться поблизу, рухатися у напрямку до мети з максимальною швидкістю». Ми негайно оцінили наші шанси. Вони були блискучі. «У-557» почала переслідування, яке перейшло у важку і захоплюючу полювання. Ми рухалися на північний схід зі швидкістю 18 вузлів, щоб через 22 години перехопити конвой. Пройшов день. Ніч обіцяла нам бій. Небо було похмурим, повітря бадьорить, а море неспокійним і чорним… Ідеальна обстановка для раптової атаки.
Однак ми не побачили жодної тіні. Розвиднілося, але навколо нас нічого, крім безмежного морського простору. Згідно з розрахунками, ми повинні були б зустріти конвой ще чотири години тому. Не знаючи, в якому напрямку вести пошук, ми рухалися широкими зигзагами, намагаючись зазирнути за лінію горизонту.
О 9.15 отримали нові вказівки штабу: «Перша під-човен, що виявила конвой, повинна доповісти перед