Книга Сталеві труни стр 123

тивника навісом. Як повідомив мені затягнутий в білий кітель коридорний на лайнері, «томмі» тепер літали над Кильской бухтою досить часто. Спочатку з’являвся одиночний літак-розвідник, щоб зробити при днев¬ном світлі фотознімки перебували в порту суден. За¬тем вночі прилітали кілька бомбардувальників, что¬би скинути фугасні і запальні бомби, які ми прозвали «різдвяними ялинками». Я з удовольст¬віем дізнався, що наші зенітки змушують літати самоле¬ти противника на великій висоті. Їх бомбардування проіз¬воділі лише турбує ефект. Однак зростаюча активність ворожої авіації викликала в мені чималу тривогу за «У-230». Якби нова підводний човен отримала по¬врежденіе від будь-якої випадкової авіабомби, то наше відбування на фронт відсунулося б ще на неопределен¬ное час.
Один за іншим підводники поверталися з відпустки. Через три дні я побудував команду човна на пірсі. Весь екіпаж рвався вийти в море. Виявилося, однак, що ми ще не скоро зможемо отримати новий човен. Зігман со¬общіл, що «У-230» буде готова до експлуатації не рань¬ше, ніж через чотири-п’ять тижнів. ‘Ми змушені були влаштуватися на застарілому крейсері «Гамбург», який пристосували під казарми для «команд підводних човнів в ожі¬даніі». Проте відрадним було те, що я знову прі¬ступіл до своїх щоденних обов’язків з бойової под¬готовке екіпажу.
На початку жовтня я відбув в один з прибережних рай-онов Бельгії для проходження курсів по електроніці. Нашу підводний човен передбачалося оснастцть радіолокації-онним пристроєм, який дозволить виявити про-тивника вночі і навіть в густий туман. Це приспособ-ня вже давно застосовувалося на великих надводних бойових кораблях і допомогло знищити британський ли-лінійних крейсер «Худ». Тепер воно було покликане рево-люціонізіровать підводну війну, дозволивши нам пре-долати бойову охорону конвоїв і атакувати цілі без безпосереднього їх спостереження. Я повернувся з курей-сов під глибоким враженням від великих возможнос¬тей нашого нового ефективного зброї.
У Кілі я цілком занурився в турботу про «У-230». Її необхідно було довести до бойових кондицій. Велику частину часу у мене поглинало спостереження за установ-кою на човні обладнання, приладів, вивчення настав-лений по їх експлуатації, бойова підготовка команди.
24 жовтня ми вступили на борт «У-230», яка толь-ко що перейшла з сухого доку до пірсу Тирпица. Ми ви-будувалися в парадній формі на кормі, де за наказом командувача П’ятої флотилією було піднято прапор, той самий, який майорів над злощасної «У-612». Ми забобонно вважали, що він допоможе нам продовжити суще-ствование нашої нової подлодщ !. За церемонією под’е¬ма прапора було досить скромне застілля, що відображало помітне скорочення раціону харчування на чет-верть рік війни.
«У-230» була зустрінута екіпажем з великим вибрати номер-шевленіем. Вона дала нам можливість відновити свій статус військових моряків. Прагнучи швидше включитися в життєво важливі битви в Атлантиці, ми почали дли тільні і виснажливі тренування, випробування, учеб¬ние переходи, військові маневри. Під час навчань ми при першій-ліпшій можливості користувалися своїми радіолок-ційний приладами, виявляючи як кораблі, так і плаваючі буї. Однак це засіб виявлення цілей виявилося не таким вже досконалим, яким воно перед- ставлять. Оскільки його антена жорстко кріпилася пе¬ред бойової рубкою, вона уловлювала тільки ті цілі, кото ¬ риє перебували перед підводним човном. Коли ж вони йшли з огляду, то зникали і з екрана осцилографа. Таким чином, якби нам захотілося простежити лінію го-горизонтів по всьому колу, то нам довелося б зробити розворот човна на 180 градусів — маневр, який займає надто багато часу і зовсім неможливий в бойових умовах.