Книга Сталеві труни стр 158

човнів. «У-266» і «У-753» ніколи більше не відгукніться-лись на запит штабу про їх координатах. Підсумком битви була втрата шести човнів. Сьома отримала такі по-врежденія, які зробили її небоєспроможною. Ця була катастрофа, друга в травні 1943 року.
«У-230» тягнулася на схід через неосяжні про-простору Атлантики. На щастя, два дні поспіль не по-палось жодного літака. Однак тиша була Омра-Чена радом трагічних радіограм з інших підводних човнів. Їх розшифровка стала частиною нашої щоденної рабо-ти. Кіпа радіограм росла на столику капітана.
«Атаковані літаком. Тонемо. «У-463».
«Переслідування конвою припинили. Атаковані само-влітку. «У-640».
«Атаковані есмінцем. Тонемо. «У-128».
«Есмінці. Літак. Занурення неможливо. «У-528».
«Атаковані літаком. Тонемо. «У-646».
Ці човни пропали назавжди. Думки про неминучість нашої власної загибелі свердлили нас тим більш на-наполегливість, чим більше ми перехоплювали радіограм бед¬ствія. Залишалися годинник, в кращому випадку дні до того, як нас наздожене противник і відправить в сталевому труні на вічне заспокоєння.
18 травня. На світанку ми отримали розпорядження про-вапна заправку палива з підводного човна «У-634» в сітці квадрата БЕ-81.
19 травня. Англійцям вдалися два прямих попадання. «У-954» і «У-273» були потоплені майже одночасним, але. Текст радіограм, відправлений обома подлодка¬мі, був однаковий. Тільки місця їх загибелі різні.
21 травня. «У-230» протягом декількох годин патру-ліровать в умовленому місці зустрічі. О 13.15, коли ми вже почали сумніватися в існуванні «У-634», окатий Борхерт зауважив човен. Через 40 хвилин ми стали поруч з її бортом. Я з’ясував, що командиром «У-634» був Далхаус, мій старий приятель по совмест¬ной службі в Голландії, де ми тралами міни. Ми пе¬рекінулі з човна на човен гумові шланги, дрейфуючи одночасно за вітром. За допомогою помп в наші ці¬стерни було перекачано 15 тонн солярки. Заправка за¬няла майже дві години в безпорадному нервовому очікуванні повітряного нальоту. Але літаки не з’явилися. З боль¬шім полегшенням ми відійшли від <Ф * -634 ». Обидва човни взя¬лі курс на Брест.
23 травня. «У-230» перетнула 15-ю західну довготу на підступах до Біскайської затоки — чистилищу для наших підводних човнів. Ми перехопили нові радіограми бедст¬вія. Радіоірамма з «У-91» інформувала, що вони віде¬лі, як була атакована і потоплена ударами з повітря «У-752». Ніхто з її екіпажу не врятувався. О 10.40 ми со¬вершілі термінове занурення перед атакою британського літака «Сандерленд». Не було запеленгувати ніяких радіолокаційних імпульсів. Очевидно, пілот полагал¬ся на власний зір. Ця атака стала початком шес-тидневного кошмару.
Під покровом темряви максимальна швидкість ходу «У-230» досягала всього лише 12 вузлів. Ми сім разів со¬вершалі термінові занурення, зазнали 28 атакам авіабомбами і комплектами боєзарядів. До світанку ко¬манда човна була приголомшена, вражена і виснажена. Ми сховалися під водою на весь день.
24 травня. Очевидно, англійці знали про те, що два підводні човни прямують до порту. Їхні літаки, включаючи бази-рова на суще чотиримоторні бомбардіровщі¬кі, здавалося, полювали саме за нами. У цю ніч ми