Книга Сталеві труни стр 160

Коли я проводжав командира в каюту, він розстебнув свій покритий сіллю шкіряний кітель і, піднявши голову вгору, сказав:
— Я допускаю, старпом, що наш радар не вловив ніяких імпульсів. Здається, наш «метокси» в пол¬ном порядку. Англійці, мабуть, застосували, но¬вий тип радара. Це єдине пояснення проізо¬шедшему.
Ми були шоковані. Спочатку авіаносець в конвої. Тепер нова електронна дивина, яка давала можливість анг-лічане виявляти нас, не розкриваючи себе. Більше не було сенсу підводним човнам рухатися днем ​​під водою, а но¬чью — в надводному положенні. Нам доведеться змінити свою тактику і рухатися в надводному положенні днем, коли противник видно неозброєним оком. Унічто¬жать його при денному світлі краще, ніж бути рознесеним на шматки вночі.
В 07.20 ми спливли, але зовсім не були впевнені, що наші надії на останній 170-мильний перехід в порт здійсненні. Було виявлено чотири «Сандерленда» і п’ять «Ліберейтор». Дев’ять разів ми занурювалися в воду і дев’ять разів спливали, продовжуючи рух вперед. Опівдні ми досягли континентального шельфу. Вночі повідомили в штаб, що прибудемо на місце зустрічі з траль¬щіком супроводу на наступний ранок в 08.00. Потім пішли під воду з думками про те, що в цій новій війні на морі у нас більше немає шансів на успіх.

Глава 12

28 травня в 12.40 «У-230» увійшла у внутрішню бухту Бреста. Зустрічали на пірсі вона дала наочне перед- дання про те, через які випробування нам довелося пройти. Корми човна була здебільшого затопле¬на. Надбудова мала значні пошкодження. Нас не зустрічав військовий оркестр, граючи бравурні марші.
Тільки дівчата з букетами квітів нагадували про ге-роіческом поході. Командувач Дев’ятої флотилією і його свита були шоковані. Нас без церемоній по¬спешно направили до військового містечка і привели в зал прийомів, де сухопутні господарі добре постаралися, щоб повернення на базу радувало нас.
Після прийому я повернувся в свою кімнату, ту саму, яку я покинув п’ять тижнів тому. Мої речі вже були доставлені зі сховища. Коли я розкрив конверт зі своїм заповітом, вийнятий з валізи, то почув¬ствовал, як мене переповнює радість: я вижив. У сво¬ей поштою я виявив тільки два листи від Маріанни. Вони навіяли на мене безліч незнайомих досі мис¬лей. Від них мене відволік невеликий пакет з дому. Мама прислала домашній торт до дня народження. Він дожідал¬ся мене чотири тижні, затвердів і кришився. Але мені хотілося вшанувати материнську віру в довгожительство сина. Я з’їв шматочок торта.
Дводенні напружені будні в порту — демон¬таж обладнання човни і переміщення її в сухий док — не дали мені поміркувати про причини невдачі нашого походу. Але задуматися довелося вже на следу¬ющее ранок. Я випадково перебував на пірсі, коли в бух¬ту нарешті повернулася «У-634» через три дні після нас. На цей раз я додав до подяки за допомогу Дальхаусу міцне рукостискання.
Проте врешті-решт вдалося придушити болез-ненние думки і почуття. Я постарався забути про те, що смерть постійно супроводжувала мене в травні. З невгамовною енергією молодості я занурився в бурхливу і мінливе життя в порту. Я приєднався в казино-барі до своїх друзів, яким пощастило повернутися з походу. Ми відзначали дні народження, танцювали з усіма красот¬камі мадам. Вона обновила свій контингент несколькі¬мі екзотичними квітками різного кольору — від білого до жовтого і шоколадного. Жанін була чарівна, як завжди. Те, що вона дарувала любов іншим в моє від-