Книга Сталеві труни стр 222
Катастрофа. Човен, позбавлена електроенергії, вийшла з-під контролю, пішла вниз з дифферентом на ніс і опустилася на дно на глибині 42 метри після потужного поштовху. Через кілька секунд прогуркотіли розриви глибинних бомб. У човен хлинула вода, залила палубні плити і заповнила днище. Виникла небезпека запол¬ненія водою кормового відсіку акумуляторних батарей. Вода сильно утяжелила «У-415». Якщо противник змусить нас перебувати під водою занадто довго, ми вже не су¬меем піднятися з дна моря.
19.35. Від води закоротити електропривод до нашої єдиної діяла помпі. Шанси спливти швидко зменшилася. У корпусі човна стало тихо, як в гробниці. Тільки чулося, як капає зверху вода. Я засунув зелену фіранку у своїй ліжка і став про-замислюються, як вийти з положення.
23.0. Допомога з бази могла прийти в будь-яку міну¬ту, якщо тільки наш радіосигнал був прийнятий. Я пріка¬зал включити акустичні прилади, але акустик усли¬шал тільки шум нашої власної підводного човна.
01.0. Сигналів зі сходу, де знаходився порт і от¬куда повинна була прийти допомога, немає. Я ризикнув по¬дождать ще дві години, а потім спробувати пройти в бух¬ту самостійно.
01.50.
— Прямо по курсу чую слабкий шум гребних він¬тов, — пролунав наелектризовані мене голос акустика.
Я зайшов до нього, надів навушники. Шум від ескортів став слабшати і скоро замовк. Я фізично відчував на сво¬ей спині тонни води, душили на наш човен. Може, ескорти зупинилися? Або ми передали неточні ко¬ордінати? А може, їх атакували літаками і кораблі повернулися в порт?
23.07. Знову почувся шум і став поступово поступово посилюватися. Став відрізнятися звук вращаю¬щіхся гвинтів. Діяти потрібно було швидко, або ес¬корти повернуть назад, нікого не виявивши.
23.08.
* — * Продути весь баласт.
В цистерни увірвався стиснене повітря, проте «У-415» залишалася нерухомою.
03.09.
— Припинити продувку цистерн один-три, все на корму.
Човен як і раніше не рухалася.
03.10.
— Все в носовій відсік. Продути всі цистерни! — ско-мандовал я.
03.11.
— Все — на корму … — продовжував командувати я, по-крившееся холодним потом.
03.12.
Йй * Всі в носовій відсік, швидше, хлопці, швидше!
Стиснене повітря скінчився.
03.13.
Знову все на корму!
Човен почав обережно захитався. Вона креню-лась, тремтіла, але піднімалася все вище і вище, спа¬сая саму себе. У самій поверхні вона в останній раз здригнулася, вирвалася назовні і застигла в повному не-рухомості.
Я відкрив кришку люка і вискочив у темряву. Пе¬ред нами рухалися дві тіні. Я просигналив ліхтарем, сповістивши, що ми в аварійному стані і можемо дві-гаться тільки зі швидкістю 5 вузлів. Негайно один з ескортів прилаштувався до нас в кільватері. Так, меж¬ду двома кораблями, «У-415» почала повільне двіже¬ніе до порту.
04.45. Насилу маневруючи на одному дизелі, я вів човен в освітлений квадрат в бетонному укритті, де на пірсі нас чекало кілька темних постатей. Ніс від-прянул, втупившись у бетонну стіну, однак шварто¬ви, вже закріплені на кнехтах, утримали човен на місці.
