Книга Сталеві труни стр 223

Через хвилину були перекинуті сходні. Капітан Вин-тер кинувся на борт човна і міцно потиснув мені руку. Він був явно зворушений.
—  Радий бачити вас і команду. Вам слід добре по-митися і почистити, виглядаєте як пірат. Надсилайте хлопців по кімнатах, нехай відпочивають. Побачимося, як толь-ко будете готові до зустрічі.
Він повернувся до моїх підводникам, віддав честь і потім повернувся на пірс.
Коли я вийшов з човна, то побачив Захсен і Бодценбер- га, які повернулися в порт минулого вечора. Їх лод-ки відбуксирували в Брест ескортами, що йшли за есмінцями, перед тим як нашу колону атакували само-лети противника.
Я поплентався на пагорб і вийшов в Євою кімнату, ис-крен подякувавши свою щасливу зірку. Мені ка-залось, що «У-415» здійснила свій останній похід. Вона була так понівечена, що важко було сподіватися на її повернення в стрій. Тепер командуванню прідет¬ся надати мені новий човен, оснащену «шнор- хелем». Утішений цим, я прийняв душ, змив з себе кров і піт, загорнувся в білі простирадла і погрузіл¬ся в глибокий сон. .
Опівдні мене розбудила гострий біль, Голова нила від ран, нанесених шрапнеллю. Біль пронизував і все тіло в ритмі ударів серця. Яскраве сонце сліпило очі. Закон-чив болісний процес одягання, я ледве добрався до госпіталю, розташованого від нашого житлового корпу¬са через дві будівлі.
Молодий лікар оглянув рани і сказав:
, Мені доведеться поголити вам голову.
Я став заперечувати, і лікар погодився виголити лише окремі ділянки на моїй голові. Він заморозив мій скальп, потім колупав, різав і зшивав шкіру поч¬ті годину перед тим, як мене відпустити. оговтавшись від
болю, я відвідав поранених старпома і стрілка-зеніт¬чіка. За обома добре дивилися. Вони швидко ви¬здоравлівалі і попросили мене не шукати для них за¬мену.
Незабаром я з’ясував, що вторгнення союзників в Нор-Манді триває. Американські десанти на пля¬жі півострова Котенін і британські поблизу Байо ще можна було скинути в море. Наші оборонні лі¬ніі зазнали серйозних втрат, але не були прорвані. Тим часом жалюгідні залишки німецького підводного флоту отримали ще один нищівний удар. У ме¬сяц, що передував шести днях червня, було потоп¬лено 25 наших підводних човнів. Загальна кількість втрат возрос¬ло до неймовірної цифри — 440 суден. У нас залишилося тільки 60 підводних човнів для відображення десанту. Большін¬ство з них базувалося в портах узбережжя Норвегії і Біскайської затоки. Брали участь в операціях проти десанту союзників тільки 15 підводних човнів, що вийшли з Бреста. З восьми, відправлених на самогубство без «шнорхель», назавжди пропало п’ять, три врятувалися — «У-415», «У-413» і «У-256» — тільки випадково ізбежа¬лі загибелі. В результаті важких втрат командування скасував божевільний наказ пересуватися в надводному положенні і таранити кораблі ворога. Завдяки цьому був відстрочений остаточний розгром германско¬го підводного флоту. Що стосується семи підводних човнів, ос¬нащенних «щнорхелямі», які разом з нами пішли з Брестської бухти 6 червня, їх доля поки залишалася невідомою. П’ять інших човнів з «шнорхель» були спрямовані в Ла-Манш з Атлантики, щоб компен¬сіровать наші втрати, але тільки дві прибули туди. Та¬кім чином, в першу фазу вторгнення союзників ми втратили мінімум 12 підводних човнів.
«У-415» помістили в сухий док. Практично всі в ній потребувало зміцненні і заміні, від сильно дефор-мировалось корпусу до двох, що стали непридатними бал еров рулів. Главмех визначив близько 500 серйозних