Книга Сталеві труни стр 239

переміщення катерів, потім вода хлинула в підкову ходового містка. Я закрив кришку рубочного люка і став прислухатися до хлюпання води, яка покривала лод¬ку зверху. Коли маленькі торпедні катери мчали в різних напрямках, їх гребні гвинти голосно ве¬рещалі, збиваючи спокійну морську поверхню. У момент, коли главмех закінчив вирівнювання човна, я приступив до виконання свого задуму: опустив її на глибину 15 метрів і почав безшумний рух. На віддалі на безпечної дистанції прогриміли три вибухи глибинних бомб.
04.40. «У-953» занурилася на глибину 20 метрів. Все більше торпедних катерів снували над нами, разбраси¬вая ручні гранати для нашого залякування.
05.08. Попереду з правого борту розірвалися шість глу-бінних бомб. Незліченні верещати гвинти на по-поверхні змушували нас покриватися холодним потом і будувати похмурі прогнози у вологому сталевий гроб¬ніце.
05.20. З боку відкритого моря прогриміли вибухи касет з 12 глибинних бомб. Імпульси «асдіка» стали пронизувати товщу води на невеликій глибині. Попереду по правому борту вибухнули нові касети. Гуркіт їх вибухів прокотилися крізь прибережні води і ще дол¬го звучали далеко.
06.45. Підводний човен опустилася на глибину 40 метрів. Тор-педние катера залишилися далеко за кормою, продовжуючи розкидати гранати. Попереду від мису Кессан до са¬мой південного краю скелястого узбережжя Брест¬ской бухти море здригалося від вибухів глибинних бомб, скидає навмання.
07.30. Я змінив курс човна на південно-південно-захід і опу¬стіл її на глибину 50 метрів.
08. Ю. Ми рухалися прямо над океанським дном, що не-одноразово застряє в піщаних наносах, але кожен раз протягом плавно піднімало нас над нерівним дном. У декількох милях рухалися зигзагоподібним курсом
на середній швидкості чотири есмінці. По правому бор¬ту група морських мисливців промацували радіолок-катор глибину в пошуках втікачів з Бреста. Наші цивільні пасажири повільно вмирали від страху і нервового напруження,
09.0. Ми взяли новий курс 200 градусів. Позбавлений можливості бачити і орієнтуватися по приладах, я цілком покладався на власну інтуїцію. З двома вимкненими електромоторами човен переміщалася на повітряній подушці спрямованого на південь течії. Імпульси «асдіка» били по її корпусу з наростаючою силою, все голосніше ставав шум від пересувалися нагорі кораблів.
09.40. Почався відплив. Главмех опустив ніс човна на піщане дно в 85 метрах під борозни море полювань-никами. Не менш десятка есмінців неспокійно взбі¬валі воду над нами гребними гвинтами. Вони постійно здійснювали кругові рухи, зупинялися, слуша¬лі глибину, скидали і скидали бомби, міняли диспозицію, рухалися взад і вперед, знову зупинялися, обмацували дно локаторами і скидали глу-бінние бомби, вибухи від яких штовхали нас на ска¬ли і перетворювали корпус човна в камеру тортур.
Полудень. «У-953» рухалася за течією з діфферен¬том на ніс, плавно розгойдуючись, як маятник. Вибухи глибинних бомб і шум гребних гвинтів нагорі тримають кожного мешканця човна в напрузі. І все ж вода — «сіра, каламутна, тепла, повна водоростей і океанського сміття | т захищала човен від пеленгації.
16.30. Приплив почав слабшати, протягом стало міняти напрям в сторону відкритого моря. «У-953» при-підняла свою носову частину і відновила рух над нерівним дном. Вона повільно входила в Біскай¬скій затоку серед скреготу, верещання та гуркоту. Ког¬да шум поступово затих, стало ясно, що ми минули зону дій британських кораблів і вибралися з за¬падні. Ми вирвалися на свободу, але залишалися плен¬нікамі власної смороду. Вузький сталевий циліндр лод¬кі переповнював сморід, що йшов від безлічі спітнілих тіл, солярки і машинного масла, переповнених ис-пражненіямі жерстяних банок. Деяких інженерів кораблебудівників рвало.
24 серпня. 03.00. Настав сприятливий час, що-б