Ракові клітини просто не утворюються, якщо людина їсть…
Будь-яка галузь медичної індустрії побудована на великих грошах. Щорічно проводяться конференції і симпозіуми, які збирають науковців з усього світу. Держави виділяють багатомільйонні дотації на розвиток медицини. Існують десятки і сотні благодійних організацій, які проводять арт-заходу і аукціони для збору коштів.
Нові медичні препарати з’являються кожен місяць, перед цим пройшовши кілька рівнів перевірки на токсичність. За всім цим стоїть одна єдина правда. Якщо ефективні ліки в результаті будуть знайдені, всі ці люди втратять роботу. Втратиться сенс конференцій і з’їздів, розробок і проектів. Людей можна буде вилікувати.
© DepositPhotos
Яке б ліки тобі не пропонували, воно розраховане на тимчасове поліпшення або на відносне підтримання здоров’я. Краще і надійніше природних засобів у боротьбі з хворобами як не було, так і немає. Можливо, коли-небудь вони з’являться, але зараз іншої альтернативи хімічним лікування не знайти.
© DepositPhotos
Вітамін В17
Звичайно ж, здорового скепсису ще ніхто не відміняв. Завжди здається, що природне засіб занадто слабко, щоб розправитися з серйозним захворюванням. Можна випити трав’яний чай і поліпшити самопочуття при застуді, але щоб онкологію лікувати — це навряд чи.
© DepositPhotos
А ось і не так! Насправді в природі існує все необхідне для здоров’я й довголіття людини. Якщо він не буде заважати і не стане стабільно підривати своє здоров’я, то зможе дожити до глибокої старості міцним, щасливим і впевненим у своїх силах. І нікому, крім нього самого, це не буде вигідно.
© DepositPhotos
Про ядрах абрикосових кісточок, а також яблучних, сливових і персикових відомо давно. Ведуться розмови про шкоду і користь кісточок, то і справа спливають заяви про те, що в них містяться синильна кислота та її сполуки (ціаніди). Так, ціанід в ядрі кісточок дійсно є. Саме ціанід відповідає за гіркий смак цих зерен. Але міститься він у зв’язаному вигляді і входить до складу речовини, яка називається амігдалін.
© DepositPhotos
Амігдалин можна умовно розділити на чотири складові. Це власне ціанід, бензальдегід і дві молекули глюкози. Перші дві речовини, безсумнівно, отруйні. Але у здоровому організмі, у здорових тканинах вони не розпадаються. Вони просто виводяться з організму разом із сечею — проходять по тканинах транзитом. Зате в тканинах ракової пухлини амігдалин розпадається на складові, ціанід і бензальдегід вивільняються.
© DepositPhotos
Виходить, уражена тканина піддається токсичного впливу цих речовин. Злоякісні клітини гинуть, і пухлина розпадається зсередини. Звучить фантастично, але тим не менш глюкоза в цьому випадку виступає приманкою. Ракові тканини харчуються за рахунок ферментації глюкози. Процес ферментації відбувається під впливом ферменту бета-глюкозидази.
© DepositPhotos
Бета-глюкозидаза фактично відкриває амігдалин, випускаючи у ворожу клітку токсичні речовини. Виходить така собі внутрішня хіміотерапія абсолютно натурального походження. Переваги амігдаліна незаперечні — він не шкодить здоровим клітинам, але в той же час знищує злоякісні клітини, тим самим очищаючи організм.
© DepositPhotos
Чому ж фармакологічні компанії мовчать про користь амігдаліна? Про це ми говорили ще в самому початку. Нікому не вигідно лікувати людей, вигідно їх заліковувати. Поки людина жива, він чіпляється за саму примарну можливість. Хворий буде проходити лікувальні курси, опромінювати і жменями ковтати найнеймовірніші капсули і таблетки, якщо йому пообіцяють, що він протягне ще місяць.
Виявили амігдалин досить давно, ще в 1952 році. Тоді його очистили, виготовили порошкову форму, а потім капсули. Все було готове для лабораторних тестів, які амігдалин теж пройшов. Він отримав ще кілька назв. Одне з них — «Лаетріл», інше — В17. Творець препарату Ернст Кребб виявив, що властивості амігдаліна дуже схожі на властивості вітамінів групи В. Так як їх на той момент було відомо всього 16, амігдалин отримав 17-й порядковий номер.
Крім стандартних лабораторних перевірок на тварин, Ернст випробував «Лаетріл» на собі, щоб переконати громадськість у його безпеки. В 1971 році використання «Лаетріла» заборонили після тестування в науковому інституті Слоун-Кеттерінг, а сам препарат засекретили. Ернст не змирився з таким станом справ і закликав на допомогу журналіста Едварда Гріффіна. У той же час представник інституту, доктор Ральф Мосс, виступив проти заборони «Лаетріла».
Доктор Мосс стверджував, що результати тестів, що призвели до заборони препарату, були сфальсифіковані, і в якості підтвердження своїх слів розірвав контракт з нечесним інститутом. Згодом Ернст Кребб написав книгу «Життя без раку», в якій докладно описано вплив амігдаліна на організм, шкоду хіміотерапії та необхідність переходити на природні методи лікування.
Рада редакції
Заборонити лікування вітаміном неможливо. Зараз він проводиться в Мексиці. Є якісні аналоги в Росії та Україні. Є методики, до яких можна звернутися для лікування, і не потрібно вдаватися до отруєння і без того ослабленого організму. Шанси є, потрібно тільки вміти правильно їх використовувати. Поділися цією корисною інформацією з друзями. Можливо, хтось знайде в ній надію на одужання.