Книга Сталеві труни стр 184

хвилин відчайдушного маневрування у темряві серед Обези-Мевша океану мисливець зник з очей.
04.45. За дві години до світанку ми виявили за кормою нову тінь. Швидко пройшли курсом на північ і майже зіткнулися з конвоєм. Тіні рухалися прямо по курсу — три … п’ять … десять. Я озирнувся і визначив свої цілі навіть без бінокля. Потім все відбувалося дуже швидко. Підготував торпедні апарати до стрільби, зловив в сет¬ку прицілу транспорт «Ліберті», смикнув за важіль. Напра¬віл ПУС на іншу тінь, знову смикнув за важіль.
Це все, що я зміг зробити. Через транспорту виско¬чіл сторожовик і помчав на нас. «У-230» пішла в сто¬рону і рушила по хвилях єдиним рятівним курсом. Ми майже закінчили рух по дузі, коли в ночі зметнувся вогняний стовп. Вибухова хвиля і гро¬хот вибуху обрушилися на нас одночасно. Небо окра¬сілось в червоний колір. Друга торпеда пройшла повз.
Почалася нова гонка. Есмінець переслідував нас за кормою у відчайдушній спробі протаранити човен, якщо не вдасться її знищити іншими засобами. Я пожа¬лел про те, що занадто рано витратив свою само- навідні торпеду. Вдруге за ніч ми прі¬бегалі до маневрів, щоб піти від небезпеки. І зуміли зробити це після годинної смертельно небезпечної гон¬кі. Зігман безстрашно. повів човен в новий бій. Я наказав перезарядити торпедні апарати. Битва не закінчилася, але, коли східна частина горизонту по¬светлела, а світанок роз’єднав море і хмари, ми по¬нялі, що знаходимося на самоті.
У ранні ранкові години бойова операція придбала драматичний поворот. Наші нічні успіхи встрево¬жілі англійців. Як і слід було очікувати, вони направі¬лі для полювання за нами все, що могло літати, — від одно¬моторних літаків до дальніх бомбардувальників. Нас чекала масована атака з повітря.
08.25. Я помітив, як із хмари метнувся четирехмотор-ний літак, і оголосив тривогу. Човен клюнула носом і
кинулася в глибину океану. Через кілька тривожних хвилин чотири потужні вибухи потрясли «У-230» і на¬помнілі нам, що в бойовому азарті ми забули включити «Буг». Перечекавши атаку літака і зробивши через 40 мі¬нут спливання, ми знову погналися за вислизнули це¬лямі, уважно відстежуючи небо і горизонт.
09.15. Перехоплена радіограма: «Атаковані есмін¬цем. 57 С. Ш., 24 3. Д. Тонемо. «У-844». Нашим друзям, що потрапили в біду, серед шторму допомогти було не можна. Але, повідомивши координати місця трагедії, «У-844» дала нам наводку на конвой.
09.23. Термінове занурення в зв’язку з наближенням «Ліберейтор». Міцний корпус, відгукуючись на роботу в форсованому режимі вертикального і горизонтальних рулів, швидко пішов під воду. Чотири боєзаряду разорва¬лісь по лівому борту.
09.45. Спливли. Небо безлюдно.
10.20. Тривога в зв’язку з появою «Ліберейтор». Чотири диявольських вибуху пішли за нашим по¬груженіем в глибину моря.
10.50. Ми знову спливли і продовжили пошук конвою.
11.12. Перехоплений ще один сигнал лиха від на¬шіх човнів: «Атаковані літаком. Тонемо. «У-964». Моє співчуття екіпажу гибнувшей човна змінилося трево¬гой в зв’язку з появою на екрані радара літака. Ми пірнули під воду на глибину, де нас не могли до¬стать вибухи глибинних бомб, потім знову спливли і знову кинулися в погоню за конвоєм. Ці сцени по¬вторялісь знову і знову. За тривогами невблаганно сле¬довалі вибухи глибинних бомб, що трясли човен.
В кінці полудня надійшла нова радіограма бедст¬вія: «Літак. Бомби. Тонемо. «У-470».
Коли над зоною битви опустилася ніч, ми під-вважали, що чотири потоплених минулої ночі транс¬порта противника коштували нам трьох наших підводних човнів. Це був ближній бій — око за око, зуб за зуб. Зла іронія полягала в тому, що англійці потопили човни, які не нанес-