Книга Сталеві труни стр 237

Вам теж, repp капітан. Сподіваюся, ми скоро зустрів тімся в більш сприятливій обстановці.
— Головне для вас — вибратися звідси, поки ще не пізно.
Кілька команд — і швартові зняті з Кнехтів, сходні прибрані на пірс. «У-953» безшумно вийшла зі сто¬янкі. Обережно, без єдиного звуку вона прослизнула до середини внутрішньої бухти. Це було необхідно, щоб не задіяти акустичні міни. Я остано¬віл човен і спустився в корпус, потім главмех совер¬шіл пробне занурення.
Обстановка всередині корпусу була па-родію на морські інструкції та умови безпеки. Проходи завалило цінне обладнання пасажирів. Со¬общенія між різними відсіками виявилися серь-езно утруднені. Тяжкість додаткового вантажу плюс кількість людей, вдвічі перевищувала дозволені норми, створювали серйозні проблеми для главмеха в управлінні човном. Йому було потрібно більше години, щоб визначити пара¬метри плавучості і балансування підводного човна, необході¬мие в надзвичайних умовах.
«У-953» спливла і наблизилася до ескорту, веро¬ятно єдиному на плаву. Ніч була безлунной, все занурилося в непроглядну темряву. Ескорт двінул¬ся вперед, ми — за ним. Коли «У-953» пройшла про¬тіволодочние мережі, я включив дизелі. Після того як зникли скелі, а на екрані радара стали спалахувати радіолокаційні імпульси, я зрозумів, що ми запе¬ленговани. Раптово в двохстах метрах попереду вспих¬нула освітлювальна ракета. В ту ж мить з ескорту нам просигналили ліхтарем: «Увага. Британські тор¬педние катера в атакуючій позиції. Підготуйтеся до бою ».
Я не очікував такої зустрічі з англійцями і викликав наверх розрахунки зенітників.
— Слідкуйте за торпедними катерами — вогонь по віді¬мим цілям, — наказав я.
Освітлювальна ракета погасла, і море знову почер-нело. Ескорт зупинився, змусивши нас зробити те ж саме. Тепер ми зазнали загрозу, що її віде¬лі, а стріляти ми не могли, так як гармати меншого калібру неефективні в разі атаки прямо по курсу. Щоб прийняти бій, я повинен був розгорнути «У-953» носом до Бресту, а знаряддями проти катерів. Але човен не могла рухатися кормою вперед.
Я просигналив ескорту, щоб він повільно просуванні-гался вперед і постійно пускав освітлювальні ракети. Хотілося зустріти торпедні катери на більшій глу-біне. Але як тільки ми просунулися далі, я заме¬тіл десятки тіней, виготовити до атаки з дистанції 800 метрів. Я голосно скомандував:
— Обидва дизеля — повний вперед, ліво руля!
«У-953» знехотя розгорнулася, підставивши на неяк-до нескінченних секунд свій борт назустріч атакуючому противнику. Коли човен завершила розворот, наші пуш¬кі відкрили вогонь. Ми поспішили назад в порт, позбавляючи торпедні катери можливості прицілитися і випустити свої смертоносні торпеди. Катери, значно превос¬ходівшіе нас в швидкості, швидко наближалися при све¬те освітлювальних ракет. Але потім так само раптово, як з’явилися, повернув і пішов у море.
Інцидент поховав мої надії вирватися з бух-ти в цю ніч і, можливо, в будь-яку іншу. Торпедні катери не тільки були небезпечні самі по собі, вони укази-вали на присутність віддалік значною флотилії сто¬рожевих судів. Здавалося, що наше повернення в Брест було остаточним і ми приречені на те, щоб взор¬вать свій човен і розділити долю обложеного гарні¬зона міста.
На зорі «У-953» прошмигнула назад в порт. Я пре-дупреділ підводників і гостей, щоб вони подалі трималися від докерів і зберігали мовчання относітель¬но нічної пригоди. Потім я знову закрився зеле¬ной фіранкою в своєму кутку і постарався знайти спосіб